органічні продукти

Ïсти свiже - Здорово жити

довіряй природі - вибирай нас!

berries

Ïсти свiже - Здорово жити

leaf

продукція

star
leaf

про нас

З нашого саду до вашого порогу
star

Наша історія

Наше господарство спеціалізується на вирощуванні, подальшому заморожуванні і продажу фруктів, ягід та вирощуванні посадкового матеріалу ягідних культур та плодових дерев...

  Читати більше

Наша команда

В нашій команді зібралися справжні професіонали даної галузі господарства. Кожен член команди досконало знає свою справу і зацікавлений у вирощуванні продукції найвищої якості...

  Читати більше

Вакансії

Ми прагнемо стати одним з найбільших постачальників ягід, фруктів та посадкового матеріалу у Західній Україні. Ми розвиваємось і постійно шукаємо нових працівників

  Читати більше
Доставка товару team

Нова пошта 1-2 дні

Робочий час team

9-00 до 18-00 в будні дні

здійснення платежів team

через банк або накладний платіж

Вирощуємо team

з любов'ю для Вас!

leaf

останні новини

star
19.01.2018, 01:19
Експорт агросили, або як агробізнесу втримувати кадри

  Знаходити працівників і утримувати людей на місці буде все важче. Особливо коли за межами країни зарплатня набагато вища.  Низька заробітна платня при адекватній кваліфікації працівників періодично називається однією з конкурентних переваг України, яка б ніби має змусити іноземні компанії відкривати тут свої філії. Про це навіть декілька разів згадував президент Петро Порошенко на зустрічах з колегами-президентами. Але саме низька зарплатня змушує українські компанії говорити про шалений кадровий дефіцит. І хоча у цьому році мінімальна зарплатня становитиме 4100  грн, це зовсім не стимулює робітників залишатися на своїх робочих місцях – вони охоче користуються можливостями безвізу, і їдуть шукати кращого життя за кордон.  Сила еміграції За даними Державної міграційної служби України, з 2014 року з країни емігрувало 3 мільйони  українців, втім, як припускають експерти, ці цифри можуть бути щонайменше у декілька разів вищими. Згідно інформації Всесвітнього банку на 2012 рік, за кордоном уже офіційно працювало 6,5 мільйонів громадян України. Незалежні анонімні опитування Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування  демонструють, що кожен четвертий громадянин держави  бачить своє майбутнє поза межами України. Порівняно із минулим роком кількість людей, які хочуть виїхати на постійне місце проживання за кордон, збільшилось на 5% і складає 1,4 млн. осіб від усього працездатного населення, яке оцінюють наразі у близько 28,9 млн. людей. Цікаво, що за статистикою Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування кожен третій українець їде працювати у ЄС на ниві сільського господарства – йдеться як про постійну, так і про сезонну роботу на зборі урожаїв. Як пише Agravery.сom, найбільш популярною серед наших аграрних трудових мігрантів є Польща, її обирають 33% наших співвітчизників. Уже зараз там, у полях та на робочих спеціальностях трудяться уже більше трьох мільйонів власників українських громадян, і це не враховуючи так звану циркуляційну трудову міграцію – коли робітники їдуть на термін дозволений безвізовим режимом, потім через 90 днів повертаються і їдуть на заробітки знову. За словами заступника міністра агрополітики з питань євроінтеграції Ольги Трофімцевої, у найближчі 3-5 років в Україні буде спостерігатись справжня боротьба за кадри. Вона наголошує, що проблема є не лише питомо українською. «Країна інтегрується в глобальні процеси, стає більше доступу до інформації, навчання, люди їдуть дивитися світ», – говорить заступник міністра. На думку президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, трудову міграцію та відтік кадрів з України побороти точно не вдасться, бо бажання виїхати у людей набагато сильніше, аніж залишитись на батьківщині. Причому якщо раніше у групі ризику були сезонні працівники робочих спеціальностей, то зараз спостерігається виїзд на постійне місце проживання саме висококваліфікованих працівників – начальників агровиробництв, агрономів середньої ланки і навіть самих очільників господарств. Аграрні роботодавці також чудово розуміють, що безвіз має шанси стати каталізатором суттєвого «відтоку мізків» закордон у наступні роки. У Державній міграційній службі України підтвердили, що громадяни активно отримують біометричні паспорти. За 11 місяців 2017 року нові  документи встигли отримати близько 5 млн. українців  і біометрикою  скористалися близько 10 мільйонів осіб, що на 18% більше, ніж минулоріч виїзжали в ЄС.  Зарплатний фактор Основний мотиватор, що стимулює трудову міграцію зараз – це бажання заробляти більше. Уже декілька років поспіль Україна продовжує отримувати позиції країни із найменшою зарплатною у Європі – в середньому українець після вирахунку усіх податків отримує лише 190 євро на місяць, тоді  зарплати у найближчій до нас Польщі – 748 євро, Словаччині – 722 євро, Туреччині – 528 євро, Росії – 474 євро, а у Білорусі – 320 євро. За словами Трофімцевої, надбавка в 500 грн до мінімальної заробітної плати, яку анонсував уряд на наступний рік, не вирішить цю проблему. Якщо іще у минулому сезоні завдяки підвищенню мінімальної зарплатні розрив між бажаною і дійсною зарплатнею в середньому становив 6%, то зараз через відкриття кордонів – не менше 20%. "У столиці  різниця між тим, що пропонує роботодавець і тим, що хочуть заробляти працівники, складає 27%", – розповідає HR-експерт порталу rabota.ua Тетяна Пашкіна.  Фахівці із працевлаштування підтверджують, що платня у агросекторі останній рік зростає – цьому сприяють відразу декілька факторів: рівень інфляції, підвищення мінімалки і бажання втримати фахівців. Так, середня зарплатня  у агросекторі, яку пропонують на сайті rabota.ua складає 6209 грн, що на 32% ніж у січні минулого року. Згідно анонімних опитувань компанії People Advisory Services, 52% українських та міжнародних компаній цьогоріч підвищували рівень заробітної платні в середньому на 12%. У самих агрокомпаніях, плинність кадрів за останній рік майже не змінилась – в середньому по країні вона становить близько 15-16%, і безвіз кількість бажаючих звільнитися не збільшив. Приміром, у «Сігнет Холдинг»   у абсолютних величинах з грудня 2016 року по грудень 2017 року звільнилось на одну людину більше, ніж торік, і ні один працівник не поїхав за кордон на заробітки. При цьому, ніяких додаткових підвищень зарплатні вони не робили, адже у компанії  традиційно переглядають фінансову винагороду двічі на рік – весною та восени у відповідності до ефективності роботи кожного окремого працівника. У іншому агрохолдингу, корпорації «Сварог Вест Груп» також говорять, що перебоїв із кадрами не мають, а статистики чи виїздять їхні колишні  працівники за кордон не ведуть. Якщо великі компанії ще можуть справлятися із кадровою проблемою, підключаючи так званий трудовий резерв, залучаючи молодь після ВНЗ, та перекваліфіковуючи власних працівників, то у середніх та дрібних фермерських господарствах, які наймають, здебільшого, сезонних працівників, ситуація із відсутністю робочої сили уже набирає загрозливих масштабів.  Власник  ягідної ферми  «Озеряна» Ярослав Мовчун розповідає, що попри постійне збільшення інтересу виробників до вирощування ягід із робітниками стає все важче – люди хочуть більше грошей за свою роботу. «Закладаються все нові і нові площі під ягідники по 20-30 га, здебільшого біля великих міст, а от знайти працівника на сезонну роботу по селах майже нереально – хто більш хвацький – уже давно на заробітках. Якщо ще минулого року можна було знайти збиральника ягід за 200 грн/день, то зараз хочуть не менше 300гривень», – розповідає господар. Нематеріальна мотивація За спостереженнями фахівців з персоналу, знаходити працівників і утримувати людей на місці буде все важче. У анонімних опитуваннях компанії People Advisory Services робітники зізнаються, що для них дедалі більше починає відігравати роль репутація компанії-роботодавця та супутній пакет, який вона надає,  –  страхування, навчання та тренінги, корпоративна культура та інші стимулюючі речі. Тому компанії, особливо великого масштабу, беруть це на озброєння і намагаються  створити більш європейські умови для працівників, аби бодай в такий спосіб стримати відтік кадрів. Директор практики People Advisory Services Олена Бойченко засвідчує, що поступово входять до практики українських агрокомпаній специфічні європейські підходи до управління персоналом – гнучкий графік роботи, повне або часткове працевлаштування, додаткова оплата понаднормових виходів, можливості для працевлаштування інвалідів та осіб із обмеженими фізичними можливостями тощо. За її словами, у агрокомпаніях зростає змінна частина винагороди, таким чином вони виділяють і  мотивують більш ефективних працівників.  Крім того, зростає вага так званих персоніфікованих пільг, ця процедура хоча і є важкою для виконання  в умовах великої кількості персоналу,  проте потім може стати  гарантією того, що людина не буде часто змінювати місце роботи. На думку директора з персоналу «Сігнет Холдинг» Ольги Дядечко чим персоналізованіші будуть компенсаційні пакети –  тим краще. У цій компанії постійно працюють над додатковою мотивацією персоналу, їхньою залученістю у «життя» підприємства, проводять усілякі тренінги та спільне дозвілля. КУ 2016 році на корпоративну соціальну відповідальність компанією було витрачено 24 млн грн, із них від 25-25% – це допомога освітнім закладам та заходи для них. Така опіка зі сторони підприємства не залишається непоміченою. Переважна кількість вакансій закривається не шляхом  масового «сліпого» відбору, – люди приходять за рекомендацією діючих членів команди, тож проблем із кадрами майже немає. У компанії AgroGeneraion активно втілюють програми навчання та професійного вдосконалення для своїх співробітників. Керівник служби управління персоналом AgroGeneraion Світлана Кедрова засвідчує, що у них існує повна або часткова компенсація навчання співробітників для підвищення їх професійного рівня, тож людина зацікавлена працювати на підприємстві: «Це мотивує більш відповідально підходити до процесу розвитку. Такий вид компенсації включається, якщо співробітник сам виступає з ініціативою і аргументовано доводить корисність його навчання для компанії», – говорить фахівець. У компанії «Даноша»  знайшли оригінальний спосіб, як утримати  працівників від трудової міграції за кордон: «Як міжнародна компанія, ми маємо потужності у Польщі та Данії. Якщо людина з України  хоче поїхати і попрацювати там, обмінятись досвідом чи навчатись – ми обов’язково даємо їй таку можливість, проте за умови, що потім людина повертається до України. Таким чином і вовки ситі, і вівці цілі», – засвідчує директор з питань розвитку компанії та комунікацій  Люба Богачевська. Ірина Глотова журналіст Agravery.com  

Читати більше
18.01.2018, 22:51
Держава компенсує садівникам 80% вартості саджанців

У поточному році Кабмін визначив одним із своїх пріоритетів підтримку садівництва і ягідництва в країні. Зокрема, планується компенсувати садівникам 80% вартості саджанців. Про це 17 січня під час засідання уряду заявив Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман, повідомляє ukrinform.ru. «Держава через абсолютно прозорі і публічні механізми буде компенсувати близько 80% вартості посадкового матеріалу», — заявив Прем'єр-міністр. За його словами, така фінансова підтримка можлива вже в лютому цього року. «Я думаю, що до кінця місяця або принаймні в наступній декаді місяця — ми всі ці рішення приймемо і почнемо підтримувати аграріїв», — підкреслив Володимир Гройсман. На його переконання, це сприятиме збільшенню площ під садівництво і ягідництво в країні. «Всі ті, хто сьогодні має бажання створювати сади в Україні, повинні почути, що уряд підтримує садівництво та ягідництво», — додав Прем'єр-міністр. Нагадаємо, на 2018 рік держбюджетом передбачено державну підтримку суб'єктів господарювання садівничої і виноградарською галузей в обсязі 300 млн гривень (проти 115,6 млн грн у 2017 році).

Читати більше
17.01.2018, 23:48
Пастка дешевої робочої сили

Польські садівники потрапили в пастку дешевої робочої сили. Чи не повторить Україна помилки Польщі? Спілкуючись з садівниками з Польщі, все частіше доводиться чути про те, що дешева робоча сила протягом тривалого часу була найбільшою проблемою садівництва цієї країні. Адже перевага в витратах на збирання, дозволяла Польщі менше дбати про якість продукції, оскільки вони могли легко «перебити» будь-яку ціну на продукцію з країн ЄС. В 2017 році, не зважаючи на те, що врожай яблук та груш зменшився дуже різко, робочих рук в Польщі відчутно бракує. Окремі виробники вимушені констатувати втрату частину врожаю, бо його не встигають збирати вчасно. А виробництво таких ягід як малина та суниця садова (в простонародді «полуниця»), вже починає зменшуватися саме внаслідок неможливості знаходження необхідної кількості працівників. Минулого року довелося лишити на деревах значну частину врожаю вишні. Цього року подібна ситуація була по малині та суниці. Очікуючи на 2018й рік, коли відпочивши цього року, дерева можуть дати рекордний врожай, польські садівники шукають альтернативи робочій силі з України, але не можуть їх знайти. Багато йдеться про залучення робочої сили з В’єтнаму, але виникає багато питань щодо мовного бар’єру а також про їх малий зріст та можливі складності адаптації азіатів до холодного клімату Польщі. Говориться про те, що в’єтнамці можуть хворіти під час осінніх польських холодів, крім того, можливі проблеми з оформленням працевлаштування. Окрема проблема – високі витрати на транспорт. Отже, в цілому, всі погоджуються з тим, що в’єтнамці обійдуться значно дорожче, ніж українці. Насправді, для вух українця дуже часто ці дискусії є надто неприємними, адже вони, інколи, нагадають дискусії про порівняння продуктивних якостей тварин. Коли польські садівники говорять, що українці вищі зростом, сильніші, загартованіші та витриваліші, ніж працівники з інших країн, розумієш, чому українці шукають альтернативи Польщі для сезонного працевлаштування. Якщо повернутися до історії, то на першому етапі бурхливого розвитку садівництва в Польщі було багато поляків, які працювали, практично, за безцінь, якщо порівнювати з витратами праці в країнах ЄС. Після того, як поляки отримали можливість працювати в ЄС, їх замінили українці. В 2007-2008 роках українців вже стало трохи бракувати, але наступні дві потужні фінансові кризи та війна в Україні, що призвели до падіння доходів громадян, знову підштовхнули наших гастарбейтерів до роботи в польських садах. Чому ж зараз українців знову стало бракувати? Адже рівень життя в Україні лишається невисоким. «Безвіз» дозволив нашим громадянам їздити на збирання врожаю до тих країн, де платять вдвічі, і навіть втричі більше, ніж в Польщі, і, при цьому, забезпечують їм кращі умови для роботи, і, що теж важливо, краще відношення до працівників. Крім того, в Україні розпочалося зростання виробництва ягід. Вже зараз на збиранні малини в Україні можна заробляти до 6-8 тис. грн на місяць. При цьому можна вирощувати малину самостійно. При правильному підході до технології і наявності переробки на незначній відстані, можна лише на 10 сотках заробити за сезон до 20-25 тис. грн чистого прибутку. І з такою площею може впоратися навіть одна людина. Відповідно, родина може вирощувати до 1 га малини, отримуючи 200 та більше тисяч гривень чистого прибутку за сезон, що робить вирощування малини вигіднішим ніж робота «на пана». Пару днів тому я прогнозував, що Україна цілком може вийти в світові лідери за обсягами експорту малини за 7-10 років. Однак, варто розуміти, що це стане можливим лише за певних умов. 1. Ми не можемо будувати бізнес лише на дешевій робочій силі - не варто потрапляти в ту саму паску, що й Польща. Я впевнений, що вже за 2-3 роки робочої сили почне дуже бракувати, і питання буде зовсім не в ціні. Отже, найкращий шлях – це акцент на якості. А з цим у нас зараз проблеми. І головне, щоб ми розуміли, що це, справді, проблема, і щось робили з цим. 2. Значна частина ягід буде вирощуватися в господарствах населення, які не будуть залежними від сторонньої робочої сили. 3. Знання – це наша потенційна перевага. Люди, що працюють з ягодою щоденно, в цьому місці почнуть сміятися, і я розумію чому – ми дійсно знаємо про малину та інші ягоди значно менше, ніж лідери. І дороги у нас погані. І т.п. Але знання можна отримати, якщо розуміти їх важливість. Аншлаги на наших «малинових» семінарах говорять про те, що люди хочуть отримати знання. Тому потрібно формувати певні центри знань, асоціації і т.п., адже у нас досить освічені люди, які вміють вчитися. 4. Регіональна концентрація виробництва малини та інших ягід дозволить зробити систему більш ефективною. Я бачу два основні центри розвитку виробництва ягід в Україні:a. Львівська та Волинська області, що знаходяться на кордоні з ЄС. Ці регіони можуть масово експортувати свіжу ягоду протягом всього сезону, та ефективно розвивати заморозку. Я думаю, що тут дуже перспективним було б вирощування ягоди на невеликих площах присадибних ділянок сільським населенням. Площі до 1 і навіть 2 га можуть оброблятися та збиратися силами однієї родини. Отже, це дозволить не боятися дефіциту робочої сили. b. Центральні регіони країни, де є потужний ринок збуту свіжої ягоди. 5. Це не означає, що інші регіони не можуть цим займатися. Вирощування лохини (або чорниці садової) може бути дуже привабливим в більшості регіонів полісся. Отже, найбільшою загрозою  реалізації цих планів я вважаю дефіцит робочої сили, що стане дуже відчутним вже в 2019-2020 роках. Прошу всіх, хто планує ягідний бізнес, враховувати ці обставини. Можливо вже зараз варто починати думати про закордонних сезонних працівників, якщо не планується механізувати процес збирання та планується вирощування на великих площах.

Читати більше